Значення соціальної реклами як фактору соціалізації молоді в умовах інформаційного суспільства

Аніщенко А.П.
канд.пед.наук, доцент кафедри туристичного бізнесу Харківської державної академії культури, Голова Правління Харківської обласної громадської організації «Соціальний всесвіт»
Значення соціальної реклами як фактору соціалізації молоді в умовах інформаційного суспільства

ХХІ століття висуває нові завдання в усіх сферах життєдіяльності людини і суспільства; відбувається прискорення процесів глобалізації та інформатизації, що стрімко змінює умови, що впливають на якість, сутність та складові процесу соціалізації особистості. Сьогодення вимагає засвоєння значно ширшого обсягу культури соціуму та соціального досвіду, а, отже, є потреба і вищого рівня сформованості соціальності особистості.
Особливості процесу соціалізації досліджували українські науковці Н.Бурая, Р.Вайнола, Н.Заверіко, І.Звєрєва, А.Капська, л.Міщик, В.Оржеховська, С.Савченко, С.Харченко. Проблеми молодого покоління у сучасних умовах інформаційного суспільства розглядали Ш. Амонашвілі, Н. Гавриш, Н. Лавриченко, Г. Лактіонова, А. Печчеї, П. Плотніков, А. Рижанова. Але недостатньо досліджено виховний вплив соціальної реклами на ефективність соціалізації молодого покоління.
Соціалізація – це процес входження особистості у суспільне життя, що супроводжується засвоєнням та відтворенням соціального досвіду; у процесі соціалізації формуються соціальні якості, цінності, соціальні норми [1].
Мультидисциплінарне поняття соціалізація наповнюється своєрідним змістом, який визначався специфікою тієї чи іншої науки.
Філософські підходи до визначення поняття „соціалізація” являються джерелом категорійного обґрунтування та пізнання самого явища соціалізації, відображають універсальну сутність соціалізації з позицій суспільства. Філософія акцентує увагу на процесі активного взаємозумовленого діалектичного впливу індивіда та суспільства, результатом якого є форма соціальності, відповідна конкретним умовам соціуму, в якому вона здійснюється.
Соціологічний аспект надає можливість не лише поглянути на соціалізацію з боку суспільства, але й уточнити його механізми, складові, рушійні сили. Соціологи визначають соціалізацію як процес розвитку соціальної природи індивіда, що відбувається як у результаті стихійного впливу оточення, так і керованого впливу суспільства. Результат соціалізації – „плюралістична поведінка”, що забезпечує взаєморозуміння, комунікацію людей. Суб`єкт-суб`єктний підхід є найбільш важливим для процесу формування соціальних якостей індивіда, за рахунок яких вони стануть особистостями з активною життєвою позицією.
З точки зору соціальної роботи, соціалізація, розглядається як взаємозумовлюючий процес збагачення соціального досвіду людини та розвитку системи зв’язків у суспільстві, що забезпечують соціальні зміни, де вона виступає як самодостатній, соціальний, індивідуалізований організм, який самореалізуюється. Результатом соціалізації є засвоєння цінностей, норм, зразків поведінки суспільства, в якому особистість розвивається.
Сутність соціалізації з психологічних позицій полягає у безперервності цього процесу, який триває протягом всього життя людини, від активної суспільної взаємодії якої залежить якість соціального розвитку, як особистості так і соціуму.
У педагогіці соціалізаційні теорії використовують як фундаментальне підґрунтя. З педагогічних позицій теорії соціалізації, акцент робиться на керуванні процесом засвоєння суспільної культури, на цілеспрямованому розширенні соціального досвіду індивіда. Соціалізація здійснюється через освіту й виховання та необхідна для підготовки молоді до дорослого життя. Педагоги досліджують переважно керовану складову соціалізації. Найбільше значення поряд з навчанням як складовою керованої соціалізації має виховний вплив, що означає процес переробки зовнішніх впливів на внутрішні ставлення. Результатом соціалізації є вироблення особистістю власного соціального досвіду.
Соціалізація, з соціально-педагогічної точки зору, складається з обґрунтування поняття соціальне виховання, його сутності та ролі у процесі соціалізації, визначенні підходів теоретико-методологічного вивчення соціального виховання як одного з механізмів соціалізації, етапів, факторів, агентів, засобів та взаємодію соціального виховання з іншими складовими цього процесу. Специфікою соціального виховання є саме соціальний розвиток соціальних суб’єктів та соціальний розвиток через педагогізацію соціального середовища, що означає управління виховними впливами соціального середовища. Мета соціальних вихованих впливів полягає у сприянні особисті стати суб’єктом розвитку, ознакою якого є цілеспрямована активність. Соціальне виховання - цілеспрямований процес формування соціальних якостей особистості в умовах соціального середовища, що здійснюється його соціальними виховними інститутами. Соціалізація може відбуватися як в умовах виховання, так і стихійного впливу на особистість. Наявність соціального середовища являється необхідною та обов’язковою умовою соціалізації, що охоплює людину з моменту народження і впливає на неї протягом всього життя.
Кожний історичний період, кожне суспільство має власні підходи до визначення процесу соціалізації. Прискорення процесів глобалізації, технократизації та інформатизації суспільства стрімко змінюють умови, які впливають на якість, сутність та складові соціалізації. Характерними ознаками сучасного інформаційного суспільства, що впливають на процес соціалізації є: відсутність стабільності, тому, засвоєний соціальний досвід швидко застаріває; швидка зміна технологій, за якими не встигають зміни суспільства; змінюються цінності, норми, ідеали. Нова інформаційна фаза розвитку людства впливає і на розуміння процесу соціалізації.
В науковій літературі представлено широкий спектр визначення поняття «фактори соціалізації», що означають обставин, що впливають на процес соціалізації особистості. В словниках «фактор» має визначення необхідної умови чи обставини того чи іншого процесу. Фактори - це все те, що, напряму чи опосередковано вливає на людину [2;6;7].
Процес соціалізації є багатофакторним процесом, що зумовлюється соціальною ситуацією [6]. Фактори соціалізації – це те, що не залежить від бажання людей та мають здатність породжувати виховні ефекти. «Такими факторами являють внутрішні та зовнішні чинники, які здійснюють прямий або опосередкований вплив на формування» якостей [3].
Фактори впливають на процес соціалізації особистості як опосередковано так і безпосередньо, на соціальну ситуацію розвитку особистості, існують внутрішні та зовнішні, мають класифікацію по масштабам впливу на процес соціалізації, серед яких соціальна реклама, на наш погляд, належить до факторів мезорівня. Як фактор соціалізації соціальна реклама є формою соціокультурного послання суспільства, що спрямовано на досягнення суспільно корисних цілей та популяризацію загальнолюдських цінностей, зміну поведінки на просоціальну, формування соціальних якостей, що є основою соціальності особистості. Таким чином, виховна функція соціальної реклами переважає над інформаційною (це відмінність від комерційної реклами), тому для забезпечення педагогічного впливу в число розробників соціальної реклами повинні бути включені експерти з соціального виховання.
На Заході існують поняття «некомерційної» та «суспільної реклами». Некомерційна реклама передбачає оплачені громадськими інститутами або в їхніх інтересах рекламні заходи щодо підтримки соціально спрямованих проектів; заклики голосувати на чиюсь користь або надати громадську підтримку; привернути увагу до проблем суспільства тощо.
Суспільна ж реклама спрямовується на пропаганду позитивних для суспільства явищ та розміщується на безоплатній основі.
В Україні, відповідно до Закону «Про рекламу», соціальною рекламою є «інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку» [4].
Аналізуючи законодавство стосовно рекламної діяльності, до переваг соціальної реклами можна віднести: формування позиції громадськості, передача цінностей, залучення громадян до соціальної активності та демократизація суспільства. Очевидні мінуси соціальної реклами базуються на фінансовій невизначеності в законодавстві та складності її розміщення, а також у практичній складності оцінити її результат.
Можна підсумувати, що основною метою соціальної реклами є змінити ставлення суспільства до певної проблеми, а в довготривалій перспективі – сприяти формуванню нових соціальних цінностей, соціальних якостей, про соціальної поведінки. Важливою є освітня функція соціальної реклами. Соціальна реклама є дуже складним і тонким інструментом впливу на суспільство взагалі та на процеси соціалізації молоді зокрема. Особливо актуальними у зв’язку з цим постають питання етики і відповідальності її замовників та виконавців. Найгострішим моментом в цьому плані є необхідність чіткого розмежування соціальної реклами від політичної та комерційної. Основним засобом, на наш погляд, є обов’язкове максимальне насичення соціальної реклами виховним компонентом.

Список використаних джерел
1. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях : навч. посіб. / О. В. Безпалько. — К. : Центр навч. літ., 2003. — 134 с.
2. Бойко А. Н. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації / А. Н. Бойко. — К. : ІЗМІ, 1996. — 232 с.
3. Воспитание и педагогическая поддержка детей в образовании : материалы всерос. конф. / под ред. О. С. Газмана. — М., 1996.
4. Закон України „Про рекламу” : Відомості Верховної Ради України, № 39 — К., 1996.
5. Історія, теорія і практика соціальної роботи в Україні / упоряд.: С. Я. Харченко [та ін.]. — Луганськ : Альма-матер, 2005. — 408 с.
6. Малько А. О. Філософські основи соціального виховання в творчості І. Канта / А. О. Малько // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. — Х., 2002. — № 9. — С. 29–37.
7. Мудрик А. В. Роль социального окружения в формировании личности подростка / А. В. Мудрик. — М. : Знание, 1979. — 40 с. — (В помощь лектору).