ВІДКРИТІСТЬ НА КУЛЬТУРНУ ПОЛІФОНІЮ - АТРИБУТ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ

Аніщенко А.П.,
Кандидат педагогічних наук, доцент, ХДАК

Яріко М.О.
Кандидат культурології, ХДАК

ВІДКРИТІСТЬ НА КУЛЬТУРНУ ПОЛІФОНІЮ - АТРИБУТ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ

В основі кожної культури лежать певні світоглядні настанови. Для частини культур світу і досі принципово важливим чинником їх буття залишається певна релігія. Так, важко собі уявити, як можна говорити про специфіку сучасного розвитку культур Туреччини, Алжиру, Польщі, Португалії чи Італії, не враховуючи досить складні процеси, якими відзначається духовне життя цих країн.
Водночас, варто відмітити і той чинник, що для України (власне, більшою мірою – для Східної України) релігія найчастіше являє собою декоративний додаток до інших сфер життя (а інколи сприймається з помітною упередженістю, як a priori тотожна фанатизму). Наслідком цього стає як високий рівень релігійної індиферентності, так і високий рівень неосвіченості щодо того, чим є релігія для інших суспільств. Коли ж йдеться про формацію фахівців туристичного бізнесу через такий стан речей виникає певний ряд проблем. Частину з них можна означити як «інтелектуальну» - життєва практика найчастіше робить неможливим знайомство з представниками інших типів світогляду, шкільна освітня програма брак цієї інформації не компенсує, а ЗМІ радше сприяють розвитку різного роду стереотипів, аніж коригують вже наявні хиби образів Іншого у молодого покоління. Наслідок – людина приходить до виша з певним набором уявлень про певних абстрактних мусульман, абстрактних юдеїв, буддистів, християн (або ж – католиків, протестантів, православних) та ін. І ці уявлення базуються не на знанні відповідних культур, а на системі набутих стереотипів (найчастіше – негативних або до релігійної культури в цілому, або до представників окремих релігій). Друга група проблем – «психологічна». Йдеться про певні бар’єри у сприйнятті інформації. Одним з найсуттєвіших з яких є відсутність усвідомлення того, що надана під час навчання інформація має практичне значення. Показово, наприклад, що навіть після курсу «Релігієзнавство» для студентів проблематично уявити, що у сучасному світі живуть люди і народи, які у побутовому та моральному аспектах життя дійсно керуються настановами сакральних книг та духовних лідерів. Іншими словами, фраза «95 % населення Польщі є християнами-католиками» сприймається лише на рівні інформації, без усвідомлення того, як це виглядає на практиці, що таке релігійні свята, якою є роль духівництва у Польщі, що таке молодіжна фестивальна культура у Польщі і чим вона різниться від, скажімо, української. І очевидно, що не йдеться і про практичне використання відповідної інформації у туристичному бізнесі. Наприклад, Харків є містом, де на місці поховань розстріляних польських офіцерів (і жертв сталінського терору 30-х років) розташовано Меморіал жертвам тоталітаризму. Звичайна екскурсійна програма включає в себе розповідь про відповідні події, вшанування пам’яті загиблих хвилиною мовчання, огляд Меморіалу. Натомість, якщо йдеться про програму, орієнтовану на поляків, необхідно враховувати і релігійну складову – спільна молитва на місці поховань або ж проведення Св. Меси. І справа в тому, що без практичного знайомства з представниками відповідної культури, ці моменти залишаться поза увагою. Як, наприклад, є загальна інформація про мусульман, яку «знають усі» - мусульманам заборонено вживати у їжу свинину та спиртні напої. Не будемо зупинятись на тому, як хто ці заборони виконує і як хто ці заборони сприймає. Але звернімо увагу на те, що фахівець туристичного бізнесу має ці заборони враховувати при організації будь-якого спільного заходу (наукова конференція або ж туристичний похід) ще на етапі планування, а не вновити відповідні зміни до фуршетного столу чи меню вже під час заходу в авральному режимі.
Також звернімо увагу і на такі моменти які, на щастя, рідко трапляються на практиці – загибель туристів під час відпочинку. Звичайно, ця подія завжди стає проблемою і для страхової компанії, і для туристичної агенції, і для готеля, і для екскурсовода. Але окрім стандартних правових аспектів та психологічного напруження, яке супроводжує смерть, необхідно пам’ятати і про ритуали, які мають бути виконаними, відповідно до вимог культури та релігії загиблого.
Власне, наведені приклади стосуються досить елементарних моментів життя представників релігійної культури. Не можна оминати увагою і інші – забезпечення можливості виконувати релігійні обов’язки (молитва, піст, сповідь, Причастя), урахування режиму дня, редагування розважальних програм, урахування календаря релігійних свят та ін. І це все вимагає від фахівця туристичного бізнесу розвитку справжнього діалогічного мислення, постійного виходу назустріч іншій людині. А, якщо говорити мовою сфери обслуговування, варто згадати тезу «клієнт завжди є правим», але йдеться вже не просто про те, що він є правим у ситуації конфлікту, але він є правим у своїх потребах – має право на відпочинок, який відповідає його уявленням про відпочинок. Тож якщо для представників релігійних суспільств поняття відпочинок включає у себе виконання релігійних обов’язків, то представник туристичного бізнесу має і поважати таке специфічне за нормами нашого суспільства право клієнта, і знати, якими ці релігійні обов’язки є, і знати, як забезпечити можливість їх виконання.
І тут, власне, необхідно звернути увагу на наступні моменти. По-перше, освіта фахівця туристичного бізнесу має надати йому можливість вийти за межі традиційного дискурсу конфлікту і зректись т.зв. «мови ненависті». Іншими словами, якщо туризм сприяє встановленню миру між народами, то починати треба з того, що фахівці туристичного бізнесу мають стати вільними від образів Іншого, заданих дискурсом конфлікту. По-друге, така освіта має сформувати у фахівців світогляд діалогу, здатність сприймати Іншого з його світоглядом не як певну девіантну форму людського існування, але як людину, рівну собі інтелектуально, духовно, культурно. По-третє ж, уміти осмислювати прагматичні аспекти іншої культури і створювати бізнес-програми, які і приноситимуть прибуток, і сприятимуть втіленню у життя норм Етичного кодекса туриста.
Діалогічне мислення - це постійний вихід назустріч іншій людині, зречення претензій до інаковості представників різних культур і відсутність прагнення уніфікувати світ. Але небезпечна девіація, яка може виникнути при спробах розвинути це мислення – специфічне презирство до власної гідності, до власної культури. Справжній діалог починається з любові до свого і поваги до чужого. І саме така постава є вкрай необхідною для людей, які забезпечуватимуть розвиток внутрішнього туризму. Діалогічне мислення є тією основою, яка поєднує у собі прагматизм бізнесу та етику особистості, і результатом практичної діяльності у сфері туризму. А тому освітній процес має бути від початку у всій своїй повноті скерованим саме на розвиток такої особистості, яка свідомо зрікаючись дискурсу конфлікту, прекрасно усвідомлюючи цінності власної культури, здатна вести успішну підприємницьку діяльність у туризмі, який цілком лежить у сфері міжкультурних комунікацій.