Опубліковано admin Нед, 02/10/2013 — 23:19
У грудні 2012 р. Британська організація Charities Aid Foundation презентувала результати щорічного світового рейтингу благодійності. Україна посіла 111-те місце, що відкинуло її на шість позицій назад, що відповідає з 2011-м. Чому, незважаючи на традиційну щедрість української душі, вже третій рік поспіль наша благодійність усе не може потрапити в першу сотню рейтингу, обговорювали європейські та українські експерти в рамках візиту керівників донорських/благодійних європейських акціях у Києві 23—25 січня.
Цифри та факти:
Донедавні лідери з фінансування благодійних програм у світі вважалися США. Протягом останніх років американські фонди щорічно витрачали на свої благодійні проекти й ініціативи в середньому 30 млрд дол.
2010 р. Європейський центр фондів у Брюсселі, який об’єднує близько 400 найбільших європейських фондів, вперше спробував зібрати офіційну країну — членів ЄС про кількість фондів, які працюють у, та про обсяг щорічних сум, які виділяють регіон на реалізацію своєї програми. Результати приголомшили.
На сьогодні в Європі:
- зареєстровані й активно діють 110 тис. благодійних фондів;
- у них трудитися в середньому від 750 тис. до 1 млн людей (пряме працевлаштування);
- щорічно фонди виділяються на свої програми близько 100 млрд євро.
А що в Україні? У Мін’юсті на кінець 2012 р. було зареєстровано близько 15 тис. фондів. Звісно ж, зустріч зі 110 тис. у всій Європі, вітчизняна цифра може видаватися досить значно: у ЄС один фонд припадає на чотири з половиною тисячі осіб, в Україні ж — на три тисячі осіб. Але, як практика, лише мала частина всіх зареєстрованих вітчиняних фондів справді займається благодійною діяльністю. Крім того, розмитість законодавства дозволяє реєструвати під вівіскою «фонд» різні громадські організації, які практично не мають жодного стосунку до фондової діяльності — накопичення та перерозподілу благодійних ресурсів.
На жаль, на сьогодні в Україні неможливо підрахувати обсяги фінансування, що виділяється на доброчинність. Українська податкова звітність, на відміну від такого в європейських країнах та США, — закрита інформація, її публічність не є обов’язковою вимогою. На думку багатьох експертів, благодійні суми, які найчастіше ніде не декларуються, особливо багато в галузі медицини. Наприклад, дороге лікування дитячої онкології використовується для розрахунку благодійних коштів. А загальна сума пожертв топ-десятки благодійників, за версією журналу «Контракти», становить 452,5 млн грн.
Законодавство
Із цим у європейців усе досить добре. Парламенти різних країн прийняли понад 50 законів, які на сьогоднішній час регулюють різні аспекти діяльності благодійних фондів (від потреб, які можуть бути витрачені благодійні кошти, й до вимог до звітності та оподаткування).
Наприклад, аби відкрити благодійний фонд на Мальті, засновникам достатньо внести на його основний рахунок на суму 240 євро. В Австрії — 70 тис. євро. А у Франції від окремих засновників можуть вимагати внести в статутний капітал менше 1 млн євро.
Практично, у всіх країнах ЄС законодавчо закріплено вимогою публічної звітності фондів — один із інструментів, які стимулюють довіру до їхньої діяльності.
Єдина проблема, яка європейці намагаються вирішити останні 15 років, — це розробка спільного законодавчого
документа, який би регулював діяльність благодійних інституцій країн ЄС, дозволивши безперешкодно реалізувати
міжнародні благодійні
проекти.
З одного боку, українське «благодійне» законодавство здається досить лояльним і
демократичним. З іншого — нінішня ситуація трохи пригнічує.
Упродовж2008—2012 рр. експерти українського сектора доброчинності вибрали активну участь у розробці Закону «Про благодійництво та благодійні організації», зареєстрованого у ВР у новій редакції ще 2010 р. У липні 2012-го парламент проголосував за прийняття закону в другому читанні. Але підписаний президентом він був лише цього тижня! Схоже, керівництво країни поки що не готове повною мірою оцінити роль, яку благополучні фонди та організації або вже діючі, або можуть використовуватися в державі.
Благодійництво і держава
Європейці ж чітко розуміють можливості благодійних фондів і їх активно використовують.
Переживаючи наслідки фінансової кризи, багато європейських держав намагаються перекласти завдання та відповідальність за вирішення окремих соціальних проблем на плечі приватних донорів-фондів. В умовах
дефіциту стає вигідно, аби взяли на себе проблеми окремого бюджету, впровадили нові соціальні програми, розробили й апробовані моделі розробили це чи інше
.
Безпрецедентний приклад делегування функцій соціального захисту населення продемонстрували Нідерланди. У 2011 р. між урядом цієї країни та благодійним сектором було укладено соціальний контракт, у рамках якого фонди взяли на себе зобов’язання щодо фінансування та реалізації окремих державних програм.
На думку президента Асоціації благодійних фондів Нідерландів Рієна ван Генда, сьогодні в країні створено всі умови для того, аби фонди могли на практиці апробувати вирішення тієї чи іншої гострої соціальної проблеми, узагальнити досвід і передати відпрацьовану модель державі для її подальшого повсюдного поширення. Так упродовж останніх років було відпрацьовано й запущено програми з професійної підготовки підлітків із кризових груп, розвитку дітей у ранньому віці тощо.
В Україні такий досвід є. Наприклад, чинну систему зовнішнього незалежного оцінювання розробив, апробував і передав державний фонд «Відродження». А фонд спільноти з Мін’юстом відкривається на всій території України юридичні консультації для незаможних теперішніх громадян. Однак виконавчий директор МФ «Відродження» Євген Бистрицький відзначає: поки що це не система, а, швидше, виняток із правил.
Президент міжнародного благодійного фонду «Карітас України» Андрій Васькович вважає, що причина безсистемності — небажання держави втратити монополію в соціальній сфері, і це попри постійний, продовжує десяток років, дефіцит держбюджету в соціальній сфері. Незважаючи на видимість залучення благодійних фондів та організацій для вирішення соціальних проблем створення бюджету, конкретних механізмів на рівнях кодексу та інших базових документів для практичної реалізації цієї співпраці немає.
Фінансова криза
Фінансова криза вплинула на благодійний сектор як у Європі, так і в Україні. З одного боку, експертиза стверджує, що, попри це, європейський сектор упевнено. За словами голови Європейської мережі донорських асоціацій, віце-президента Асоціації благодійних фондів Іспанії Розі Галлего, в Іспанії в середньому щодня реєструється новий фонд, а німецький благодійний сектор поповнюється двома інституціями. Статистичні Асоціації фондів Франції свідчити, що за 2001—2010 рр. сектор благодійних фондів зріс на 60%. З іншого боку, чимало фінансів криза примусила задуматися про мету і терміни
своєї діяльності.
Наприкінці 90-х років питання наявності ендаумента — цільового капіталу фонду — належало до розряду необговорюваних. Вважалося, що статутний (цільовий) фонд фонду, який вносився засновником на час його створення, а потім у міру розвитку повноважень, необхідно інвестувати для отримання прибутків, а благодійна діяльність фонду має використовуватися за рахунок отриманих прибутків, забезпечуючи таким чином «довговічність» діяльності.
Сьогодні деякі фонди приймають рішення, відмовившись від ендаументу, спрямувати всі гроші на розв’язання однієї конкретної проблеми (10—
15 років). Коли фінанси вичерпуються, фонд закривається. Це достатній інноваційний підхід: обмеження в часі виводити питання ефективності вкладу на перший план.
Ефективність
Ще одна значима тенденція європейської благодійності — перегляд фондами нашої діяльності з метою її пріоритетності та фокусування. Відмовляючись від проблем широкого спектру, вони зупиняються лише на кілька разів.
Зазначена тенденція пов’язана як зі зменшенням фінансових ресурсів, так і з оцінкою ефективності та довгостроковості результатів діяльності фондів. Директор Німецької асоціації фондів Ганс Флейш каже, що постійно думає про довгострокові результати благодійних програм його примушує досвід, отриманий в Індії. Його організація забезпечувала питною водою віддалені населені пункти цієї країни. В одному з інших частин, щоб довести їх до велетенської кількості, ресурсів та часу, пройшовши досить багато води, по якій надходила. Спочатку все було гаразд, але вже через рік обернулося катастрофою для села. Ґрунтові води опустилися нижче, це пізналося на місцевій флорі та фауні й закінчилося локальною екологічною трагедією.
Імідж
Імідж — сьогодні одна з ключових проблем фондів як у Європі, так і в Україні. Оскільки репутація, яку роками заробляє благодійний сектор, може бути миттю зруйнована некоректністю дією одного гравця.
У грудні 2012 р. фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільність із соціологічною службою Центру Разумкова на замовлення Українського форуму благодійників провели загальнонаціональне опитування з метою вивчити ставлення населення та його залученість у діяльності благодійних фондів і організацій.
Лише 21% респондентів підтримав благодійну діяльність фондів і благодійних організацій. Серед основних інструментів підтримки були: фінансовий зв’язок через благодійні скарбнички (43%); купівля товару, частина грошей від якої вийшла на благодійність (21%); участь у благодійних акціях, організованих компаніях-роботодавцем (16%); волонтерство (11%); банківське переведення-пожертвування (9%); купівля квитка на благодійний концерт (6%); благодійне СМС (5%); купівля благодійної листівки (2%).
77% опитаних відповіли, що зробили це, бажаючи допомогти іншим. Лише 6% — завдяки довірі до організації, які підтримували. Серед найпоширеніших відповідей тих 79% респондентів, які не займалися торік благодійністю, були: «бо мене не просили це робити» (38%); «я не вважаю себе благодійником» (20%); «я не знаю про потреби людей і благодійних організацій» (11%).
Отримані свідчити про недовіру до діяльності благодійних фондів та організацій, яка сьогодні була в українському суспільстві. Непрозорість, непідзвітність і закритість благодійного сектора, з одного боку, використання фондів у політичних цілях — з іншого сформували негативне ставлення до них і нерозуміння цінності й значимості благодійності для розвитку українського суспільства.
Доречі, 1 жовтня 2013 року в Європі вперше відзначається День фондів. Хочеться вірити, що українська благодійна спільнота візьме активну участь в організації такого дня в Україні з популяризації благодійності та внеску вітчизняних благодійних фондів у зміні якості життя наших співвітчизників.
content/blagodiynist-ievropa-ta-mi