Социальный Всесвит

Опубліковано alla Птн, 12/23/2016 — 02:25

Щодня кожен з нас отримує інформацію. Це є й факти, є і чутки, є реклама або пропаганда. Сьогодні не всі ЗМІ чітко дотримуються правил етики журналіста. Тому кожній людині, щоб не стати жертвою маніпуляцій, бажано освоїти базові навички медіаграмотності. Ми всі знаємо термін «інформаційна війна», новини впливають на стан нашого здоров’я, обговорення новин іноді призводить до непорозумінь і сварок.

В рамках пошуку нових підходів для освітньої роботи з людьми літнього віку з 5 вересня в місті Харків у територіальному центрі соціального обслуговування Московського району проводяться заняття тренінгу «Як читати газети і дивитись телевізор» в рамках проекту «Освіта протягом життя: Медійна грамотність для людей поважного віку», що реалізується за підтримки «Представництво німецької (неурядової) організації Німецьке об’єднання народних університетів» (DVV International). Для занять тренінгу організовано три групи з підопічних відділення денного перебування територіального центру. Графіком занять для кожної групи передбачено зустрічі щопонеділка та щоп’ятниці.

На тренінгу підопічним допомагають дізнатися про особливості світу журналістики, зрозуміти як відрізняти пропаганду, маніпуляції, приховану політичну рекламу, розпізнавати фейки. І результатом, ми сподіваємося, стане вміння краще відрізняти правдиву інформацію від недостовірної, більш об’єктивно оцінювати ті чи інші події і факти.
Тренінг проводять Голова Правління ГО «Соціальний всесвіт» канд. пед. наук, доцент Аніщенко А.П. і представник Харківської обласної бібліотеки для юнацтва соціальний педагог Захаріна В.О.

node/59

Опубліковано alla Птн, 12/23/2016 — 02:38

А.П.АНИЩЕНКО
Страна выбрала свой европейский вектор развития, где традиции волонтерства сильны, роль их в построении гражданского общества и демократии неоценимы.
Традиционно волонтерство связывают с оказанием помощи детям, людям пожилого возраста, проведением досугово-развлекательтных мероприятий, охраной окружающей среды. Волонтеры — это люди, которые по собственному желанию делятся своим временем, энергией, навыками и знаниями для того, чтобы помочь другим людям и/или окружающей среде без какой-либо материальной выгоды. История развития волонтерства также связана с возникновением милосердия, которое является высшей формой социальной коммуникации.
В Украине волонтерство в сфере паллиативной и хосписной помощи, к сожалению, не приобрело массового характера, в связи с его спецификой – необходимостью специальной подготовки волонтеров и их постоянному сопровождению. Паллиативная помощь, которая в современном понимании рассматривается как комплексная система мероприятий медицинского, психологического, социального и духовного характера, направленная на всестороннюю поддержку больного и членов его семьи. В настоящее время система хосписной помощи заимствована из традиционной радикальной медицины, где жестко ограничено штатное расписание медперсонала, доступ к обезболиванию излишне бюрократизирован, наличие иерархии ценностей, далеких от социальных, у большинства современных врачей. Психологический, социальный и духовный компонент в традиционной медицине в условиях оптимизации здравоохранения не прослеживается.
Необходимо отметить, что именно психолого-социально-духовная составляющая паллиативной помощи имеет решающее значение, поскольку именно она направлена как на пациентов и их родственников, так и на медицинский персонал.
Паллиативная помощь – это направление медицинской и социальной деятельности, целью которой является улучшение качества жизни неизлечимых больных и их семей посредством предупреждения и облегчения их страданий, благодаря раннему выявлению, тщательной оценке и купированию боли и других симптомов – физических, психологических и духовных.
В соответствии с определением паллиативная помощь: утверждает жизнь и рассматривает смерть как нормальный закономерный процесс;
не имеет намерений продления или сокращения срока жизни; старается насколько возможно долго обеспечить больному активный образ жизни; предлагает помощь семье пациента во время его тяжелой болезни и психологическую поддержку в период переживания тяжелой утраты; использует меж профессиональный подход с целью удовлетворения всех потребностей пациента и его семьи, в том числе и организацию ритуальных услуг, если это требуется; улучшает качество жизни пациента и может также положительно влиять на течение болезни; при достаточно своевременном проведении мероприятий в совокупности с другими методами лечения может продлить жизнь больного.
Во многих странах паллиативное лечение безнадежных пациентов проводится в условиях специальных медико-социальных учреждений – хосписов, где им оказывается паллиативная медицинская, социальная, психологическая и духовная помощь. В мире существует практика привлечения к работе в хосписах добровольцев. В среднем, на каждые 10–20 хосписных коек приходится 100 – 150 волонтеров.
Философия хосписа требует от волонтеров решения принципиально новых задач по сравнению с теми, что решались ранее в рамках традиционной системы здравоохранения: поддерживать, обеспечивать и стимулировать пациентов хосписа на развитие их собственных сил и ресурсов; организовывать комплексную мульти дисциплинарную помощь, устанавливая необходимые для этого связи и контакты; сопровождать больных на протяжении определённого жизненного периода, высказывать им своё личное участие; организовывать контроль за ситуацией в целях защиты клиента; представлять интересы нуждающихся в помощи, если последние не в состоянии это сделать; обращать внимание на последствия болезни и вносить предложения по их предупреждению, смягчению или ликвидации; вызывать сочувствие и активизировать окружающих на оказание помощи нуждающимся; оказывать воздействие на органы власти и управления с целью повышения качества обслуживания и социальной защиты.
Содержание и характер профессиональной деятельности сотрудников хосписов и волонтеров, гуманитарные потребности тяжелой группы больных, имеющих целый комплекс сложных медицинских, социальных, юридических, духовно-нравственных и организационных проблем, нередко – предрешённость исхода, требуют обязательной предварительной специфической профессиональной и психологической подготовки не только врачей и медицинских сестер, но и будущих добровольцев.
Отсутствие специальной «хосписной» подготовки – одна из основных причин малочисленности волонтерского корпуса в Украине, высокой текучести кадров в хосписах среди социальных работников и добровольцев.
Решить проблему удалось путем реализации программы специальной дополнительной подготовки и обучения волонтеров хосписа, которую разработали специалисты общественной организацией «Социальний всесвит». Тренинговая программа обучения и подготовки волонтеров «Эра милосердия» подразумевает овладение кандидатами в волонтеры специфическими знаниями и навыками, необходимыми для эффективной добровольческой работы в хосписе. Полученные знания и навыки позволяют волонтерам осознанно делать окончательный выбор, обеспечивают им достаточный уровень компетентности, сохранение психологической целостности и устойчивости на длительный период времени работы в психологически неблагоприятных условиях. Это положительно влияет на решение главной проблемы – повышение качества предоставления паллиативной помощи.
Харьков является уникальным городом по количеству и качеству предоставляемых социальных услуг благодаря созданию и развитию Единой социальной сети общественных организаций. Харьковский городской совет через социальный заказ и социальные проекты способствует удовлетворению потребностей жителей г.Харькова путем предоставления инновационных социальных услуг. Единая социальная сеть — это пример эффективного партнерства государственных и общественных организаций в формировании демократического общества, формирования активного способа жизни жителей харьковской территориальной громады.
Созданная в рамках социального заказа молодежная волонтерская служба «Эра милосердия», направлена на компенсацию недостающей психолого-социально-духовной составляющей паллиативной помощи не только пациентам и родственникам, но и медицинскому персоналу хосписов. Основными целями деятельности службы являются столь необходимая комплексная психо–социально–духовная поддержка пациентов хосписа и членов их семей, дополняющая существующую паллиативную медицинскую помощь; а также – формирование общественной психолого–педагогической среды для социального воспитания и развития духовности современной молодежи в процессе осознанной социально значимой волонтерской деятельности в условиях хосписа.
Суть социального заказа «Создание общественной молодежной волонтерской службы хосписной помощи «Эра милосердия»: внедрение в философию отечественной модели паллиативной помощи социально–педагогического подхода к воспитанию и перевоспитанию взрослых людей; внедрение психолого-социального и светско – духовного компонента хосписной помощи путем реализации комплексной психолого–педагогической тренинговой программы подготовки будущих волонтеров – студентов различных ВУЗов г.Харькова и социально–педагогических тренингов по профилактике профессионального эмоционального выгорания для медперсонала и консультантов хосписа; организация силами волонтеров групп само – и взаимопомощи для родственников пациентов, медработников и волонтеров хосписа.
Создание атмосферы единой междисциплинарной команды в хосписе, способной эффективно удовлетворять гуманитарные потребности паллиативных пациентов является важным результатом социального заказа, реализуемого общественной организацией «Социальный всесвит» и волонтерского корпуса молодежной службы «Эра милосердия». В рамках этого социального заказа студенты Харьковских вузов проходят подготовку для работы условиях хосписа, на базе учебных учреждений создаются студенческие службы волонтеров хосписа, организована работа волонтеров на базе отделения «Хоспис» Харьковской клинической многопрофильной больницы № 17.

web/20200925041558/http://socsvit.org/node/60

Опубліковано admin Срд, 04/15/2015 — 22:44

Зайцева М.Н., канд.екон.наук,
ст. викладач кафедри туристчного бізнесу ХДАК
Роль держави в розвитку туристичного бізнесу в умовах ринкової трансформації

Проблематика дослідження економічної ролі держави, у тому числі в туристичної сфері, на різних етапах розвитку економіки не завжди пригортала увагу вчених. Як відомо, класична модель ринкової економіки взагалі не предбачає прямого державного втручання в економічний розвиток, залишаючи державі методи побічного впливу, головним чином, через встановлення формальних норм і правил здійснення господарської діяльності. Але починаючи з Великої депресії 1929-1933рр., завдяки теорії Дж.Кейнса, держава стає активним економічним субєктом, показником чого є частка ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет. Історічний досвід показує, що вплив держави на розвиток економіки має явно виражену циклічність: періоди посилення державного втручання змінюються періодами його послаблення, або лібералізації.
Розвиток туризму впливає на національну економіку країни й окремих її регіонів. Він може бути короткочасним і тривалим. При короткочасному впливі за допомогою перерозподілу частини доходів населення в туристичний сектор зростає попит на послуги відповідних сегментів ринку. Це дає підставу розглядати розвиток туризму як інструмент перерозподілу видаткової частини бюджетів домогосподарств. Довгостроковий вплив туризму створює ширший мультиплікативний ефект, що виявляється в розвитку сполучених галузей: будівництва, промисловості, сільського господарства, народних промислів і т. д. У наслідок цього збільшується зайнятість населення, зростають його доходи.
Але криза останніх років показала також, що ризики виникнення криз не тільки у ринкових механізмах державного регулювання економіки, включаючи регулювання туристичного ринку. На інституційну природу останньої фінансової кризи, обумовленому низькою якістю та неефективністю саме державних інстітутів( як у цілому, так і окремих гілок влади, включаючи, монетарну) вказує значна кількість дослідників[1-4]. У країнах ринкової трансформаціі особливо відзначається значення високоефективної судової влади.
Постановка завдання. Тривалий час вважалось, що звязок економічних та політичних інститутів вичерпується тезою ”ринкова економіка вимагає політичної демократії та є неможливою поза останньою”. Але реальний досвід як ринкової трансформації, так і інших типів сучасної економічної еволюції спотворює цей спрошений та певною мірою вульгаризований підхід.З одного боку, запровадження демократичних інститутів може супроводжуватись і нерідко супроводжується зниженням темпів економічного зростання та падінням життевого рівня людей, а з іншого боку, авторитарні політичні режими можуть створити необхідні умови для економічного зростання рівня бідності в країні, а це має відображення у туристичної сфері.
Ринкова трансформація має ту особливість, що вона відбувається в умовах відходу від авторитарної моделі політичного устрою та демократизації суспільно-економічного життя. При цьому практично у всіх країнах, що здійснюють ринкові перетворення, економічні реформи спочатку приводять до падіння життевого рівня та зростання бідності і соціально-економічної нерівності. Це, у свою чергу, здатне привести до відторгнення демократії, яку населення може почати сприймати як джерело погіршення їхнього соціально-економічного становища, і тим самим законсервувати ситуацію незавершенності ринкових перетворень з одночасною консервацією незрілої політичної системи з нерозвиненими демократичними інститутами, включаючи інститути громадянського суспільства. Ця інституційна пастка спрацювала в Україні.
Отже, досліджуючи роль держави у розвитку туристичного ринку в умовах ринкової трансформації, неможливо обмежитись розкриттям суто економічної діяльності держави, а треба брати до уваги незавершеність становлення самого іституту держави, оскільки ця незаввершеність та незрілість політичних інститутів суттєво (головним чином негативно) впливає і на розвиток туристичного ринку.
Важливість розвитку туризму для національної і регіональної економіки визначає його державне регулювання. Законодавча основа державного регулювання туристичної діяльності в Україні складається з Закону України «Про туризм», прийнятих відповідно до нього державних законів і нормативно-правових актів України.
Держава, визнаючи туристичну діяльність як одну з пріоритетних галузей національної економіки, здійснює її регулювання відповідно до таких принципів:
— сприяти туристичній діяльності і створювати сприятливі умови для її розвитку;
— визначати і підтримувати пріоритетні напрями туристичної діяльності;
— формувати уявлення про Україну як про країну, сприятливу для туризму;
— здійснювати підтримку і захист українських туристів, туроператорів, турагентів і їх об’єднань.
Наше завдання в цьому плані полягає у систематизації поглядів щодо механізмів державного впливу на розвиток туристичного ринку та його ефективності як в розвинених економіках, так і в економіках, що розвиваються. При цьому слід, перш за все , враховувати результати досліджень інституційної економічної теорії, а саме такого її напряму, як конституційна політекономія, засади якої були розроблені Дж. Бюкененом та розвинуті його послідовниками. Це випливає з того, що одним з головних напрямів впливу держави на інституційну динаміку турисничного ринку є нормотворення, тобто розроботка та прийняття законодавчими органами нормативно-правової бази, а також сприяння розвитку довіри до підприємств туристичного ринку, підірваної останьою кризою.
Одна з основних цілей державного регулювання туристичної діяльності — забезпечити права громадян на відпочинок, свободу пересування та інші права при здійсненні подорожей.
Необхідність координації підприємницької діяльності, представлення і захист загальних майнових інтересів спонукає туроператорів і турагентів створювати об’єднання, що не суперечать законодавству.
Держава сприяє розвитку туристичної діяльності: допомагає готувати кадри, організовувати наукові дослідження в сфері туристичної індустрії, забезпечує картографічною продукцією тощо. За підтримкою держави українські туристи, туроператори, турагенти та їхні об’єднання беруть участь у міжнародних туристичних програмах.
Відповідно до законодавства, з метою просування туристичного продукту на світовому ринку орган виконавчої влади в сфері туризму створює представництва за межами України. Правовою основою міжнародного співробітництва в сфері туризму служують міжнародні договори України.
Іншою важливою метою державного регулювання є охорона навколишньої природного середовища. Підприємництво в сфері туризму пов’язане з використанням природних рекреаційних туристичних ресурсів у вигляді лікувально-оздоровчих місцевостей, земель, лісів, водних ресурсів, природних заповідників, національних парків, курортів і т. д. Оскільки природні ресурси, як це встановлено законодавством, знаходяться в державній власності, то в умовах змішаної ринкової економіки їх використання в сфері туризму ґрунтується на орендних відносинах.
Охорона навколишнього природного середовища повинна здійснюватися таким чином, щоб у ході туристичної діяльності створювались умови для виховання культури, утворення й оздоровлення туристів.
Держава ставить за мету, розвиток туристичної індустрії, щоб забезпечити потреби громадян при здійсненні подорожей. Одночасне формування туристичної індустрії повинне бути орієнтоване на створення нових робочих місць, збільшення доходів держави і українських громадян, збереження об’єктів туристичного показу, раціональне використання природної, історичної, культурної спадщини, зміцнення міжнародних контактів.
Методологія. Інституційні аспекти цих проблем розроблені поки що недостатньо. Це повязано з тим, що саме розуміння змісту інституційної ролі держави на туристичному ринку перебуває досі в стані осмислення. Між тим, зясування цього питання дозволяє комплексно розкрити вплив формальних іститутів на розвиток туристичного ринку. Визнаючи, що регулювання туристичного ринку здійснюється, перш за все, за допомогою формальних норм, тобто правил, встановлених державою, не можна обмежетись цим аналізом, оскільки по-перше, далі треба аналізувати якість цих норм, а по-друге розкривати механізм державного контролю за їх дотриманням, включаючи санкції за їх порушення. Якщо обмежитись тільки розкриттям змісту відповідних правил, то це в кращому випадку, дозволить намалювати лише нормативне, ідеальне бачення туристичного ринку розробникам цих правил. Аналіз якості норм та механізму їх застосування також не може вважатись завершеним, з огляду на існування неформальних інститутів . Інакше кажучи, комплексний аналіз формальних інститутів є необхідною, а розкриття їх взаємодії з неформальними інститутами — достатньою умовою незалежного аналізу інстаційного середовища туристичного ринку.
Взаємини держави і ринку туристичних послуг можна умовно розділити на відносини з приводу:
-стимулювання підприємництва в сфері туризму;
— охорони навколишнього середовища, в тому числі природних рекреаційних туристичних ресурсів;
— охорони життя, здоров’я, захисту прав та інтересів споживачів туристичних послуг.
Створення сприятливих умов для інвестицій у туристичну індустрію, надання пільгових кредитів, установлення податкових і митних пільг туроператорам і турагентам, що займаються туристичною діяльністю на території України, приваблюючи іноземних громадян у цю сферу, скорочення податків і зборів або звільнення від них на початковій стадії створюваних разом із закордонними інвесторами компаній і фірм, допомога цільовими бюджетними субсидіями — це ті заходи, що повинні бути узгоджені з обов’язковими умовами по створенню додаткових робочих місць і залученню місцевої робочої сили й інших ресурсів, що сприяють активізації економіки.
Таким чином. Саме методологія інститаційного аналізу є найбільш прийнятною для дослідження ролі держави у розвитку туристичного бізнесу в умовах ринкової трансформації.
Результат дослідження. Характеризуючи роль держави на туристичному ринку, неможливо обійти питання, щодо ролі держави в економічній системі взагалі, оскільки, правильне розуміння загальних засад взаємозвязку держави і ринку дозволяє краще розуміти особливостійого реалізації на туристичному ринку. До цього часу у науковій літературі панує підхід, що ринковий механізм не передбачає державного втручання, а саме це втручання виникає як реакція на “провали” ринку з метою нейтралізувати їхні ненативні наслідки. За такого підходу дуже важно теоретично пояснити наступні “ провали” держави, які супроводжують ринкову економіку розвинених країн навіть, в умовах існування розгалуженої системи державного регулювання.
Це можна віднести саме і до туристичного ринку, який був уражений останньою світовою кризою за умов існування такої розгалуженої системи. І хоча значний масив сучасної наукової літератури присвячений виведенню держави з-під критики за розгортання цієї кризи на піставі того, що криза, розгорнулась внаслідок дерегуляції і провина на неї цілком лежить на ринку, а не на державі, це не знімає з порядку денного зясування того, що “провали” держави, дійсно існуюсь, а головне, залишає без адекватної відповіді питання, а що тепер треба робити, коли “ провали” ринку наклались на “ провали” держави. Само собою напрошується питання про пошук “ третьої сили” яка б мала здатність виправляти ці провали.
Розглядаючи можливості теорії суспільного вибору для вирішення проблем, що виникаюсь при дослідженнні “ провалів” держави, зазначимо, що пошуки шляхів подолання її недосконалостей призвели до появи теорії змови, базою для виникнення якої стала теорія еліт. Ця теорія у сьогоднішніх умовах є широко розповсюдженою, хоча і вона не позбавлена серйозних вад. Показово, що одним з її розробникіа був відомий вчений В. Парето, який залишив слід не тільки в економічній теорії, але й в соціології. Раціональний момент в терії еліт полягає, в тому, що вона враховує реальну можливість відокремлення діяльності політичних еліт від потреб суспільства, що, у свою чергу, несе ризики відриву діяльності держави від суспільних потреб та її переродження в механізм збагачення еліт за рахунок усього суспільства і прагнення еліт до консервації такого стану на невизначений срок.
З цих же позицій слід оцінювати і конспірологічній теорії( теорії змов). Як відомо, їх суть полягає у трактуванні суспільно значущих подій як результату змови певних соціальних груп, що має на меті корисні мотиви. Попри зовнішню привабливість, яка грунтується на простому поясненні складних соціально-економічних явищ, ця теорія, страждає на дуже знаxну ваду — її висновки майже неможливо верифікувати методами сучасного аналізу, і практично вона цілком будується на припущеннях. Між тим, само по собі якесь суспільне явище — чи має воно місце в економіці, політиці або в іншій сфері суспільного життя — є результатом складної взаємодії багатьох учасників і характеризується складним поєднанням закономірних та випадкових моментів.
Прикладом може бути світова криза останніх років як для світових ринків, так і для національної економіки. Вищезазначені теорії мають певну користь при дослідженні впливу держави на туристичний ринок, але при цьому слід враховувати (багато інших моментів та чинників, які справляють не менший вплив на динаміку туристичного ринку, а ніж змови та діяльність державної бюрократії. Серед них важку роль відіграє механізм комплектарності інститутів. Під комплементарністю зазвичай розуміють ситуацію, коли інститути створюють правила та стимули для поведінки, які не суперечать одне іншому, а доповнюють одне другого. Забеспечення інститутаційної комплементарності в процесі розвитку інстутаційного середовища туристичного ринку має включно велике значення. При цьому комплементарність має реалізовуватись за кількома напрямами:
-збалансований розвиток інститаційно- організаційної структури туристичного ринку, його нормативно-правового регулювання, неформальних правил поведінки учасників та належній рівень фінансового мислення економічних субєктів;
-взаємно відповідністьта узгодженість законодавчого процесу, державного контролю за дотриманням правил та норм здійснення діяльності на туристичному ринку та адекватність і незворотність застосування санкцій за порушення цих норма;
-висока ефективність діяльності державної бюрократії та мінімізація корупційних ризиків;
-правильний розподіл регуляторних функційстосовно туристичного ринкуміж різними державними органами;
-оптимальне поєднання національних та наднаціональних регуляторних механізмів.
Зазвичай досдлідники обмежують свою наукову активність розглядом якого одного з цих напрямів або навіть його окремих складових. Між тим місія держави на туристичному ринку полягає саме в забеспеченні його розвитку відповідно до його функційв інтересах усього суспільства, а це можливо лише у випадку одночасного підтримання взаємоузгодженого розвитку усієї інституційної системи туристичного ринку. Безумовно, інституційне середовище туристичного ринку, як і будь-яка інша інституційна система, має властивість забезпечити взаємозаміщення інститутів, на що звертають увагу автори в останніх дослідженнях інституційної динаміки туристичного сектору економіки.
Крім того, функції, повязані із загальним регулюванням і наглядом за туристичним ринком, і саме тому загальносвітовою тенденцією останніх десятеріч є розширення прав саморегулівних організацій, у тому числі шляхом передачі їм від держави окремих регуляторних повноважень.
Специфіка послуг туризму відбивається і на процесі їхнього ціноутворення. Для них характерна висока еластичність цін у різних сегментах туристичного ринку, що залежить від співвідношення попиту та пропозиції. Нематеріальна природа, незбереженість послуг зумовлюють особливості ринкового ризику, пов’язаного з утворенням нереалізованих запасів туристичного призначення, а також імовірність того, що ціна на ці товари й послуги може бути збита конкурентами. Виникає небезпека «цінових війн» у різних секторах індустрії туризму, що загострюється сезонною диференціацією цін, їхньою залежністю від цін і тарифів на товари й послуги сумісних галузей. Державне регулювання повинне враховувати цю специфіку при здійсненні перегляду цін і тарифів на послуги галузей із природною монополією.
Найважливішим засобом державного контролю над підприємництвом у сфері туризму є ліцензування цієї діяльності, стандартизація в туристичній індустрії, сертифікація туристичного продукту. Це необхідно для захисту прав та інтересів туристів.
Державне регулювання повинне будуватися так, щоб споживач був у центрі уваги, тільки тоді буде реалізоване його право на приступність послуг, право на відпочинок, на волю пересування. Зусилля держави повинні бути спрямовані не тільки на обмеження монополії в сфері пропозиції туристичних послуг, а й на підвищення соціальної відповідальності підприємництва.
Концептуальні завдання державного регулювання туристичного бізнесу на сучасному етапі розвитку економіки полягають у:
— розробленні національної концепції туризму, в якій повинен бути встановлений рівний пріоритет внутрішнього туризму і послуг іноземним туристам; на внутрішньому ринку перевага повинна віддаватися масовим видам туризму для українських громадян, доступних широким прошаркам населення; при обґрунтуванні регіональної політики доцільно стимулювати активізацію пропозиції послуг культурного й історичного туризму;
— сприянні розвитку туризму, що забезпечує відтворення та охорону природних і культурних ресурсів країни;
— створенні умов для формування адресного туризму соціа-льнонезахищених верств населення;
— створенні можливостей для погодженого розвитку всіх численних елементів сектора туризму;
— оптимальному поєднанні політичних, економічних, екологічних і соціальних вигод від туризму і розподілу їх усередині суспільства, зводячи при цьому до мінімуму проблеми, пов’язані з туризмом;
— формуванні на національному рівні необхідних координу-вальних структур у сфері вивчення ринку; оцінюванні можливостей розміщення, вибору типів і ступеня розвитку визначних об’єктів, послуг і інфраструктури в туристичному секторі;
— досягненні інвестиційної привабливості туризму; забезпеченні орієнтирів для постійного контролю за ходом і напрямами розвитку туризму. .
Іншим актуальним прикладом можливостей взаємозаміщення може бути багатоваріантність державних регуляторних органів, що здійснюють нагляд за туристичним ринком. Незважаючи на принципову єдність , як функцій різних національних туристичних ринків, так і функцій державного нагляду за цими ринками, кількість таких органів в різних країнах є різною. За загальними принципами державного регулювання будь-якої економічної активності, воно має здійснюватись на основні прийняття відповідних законів. Саме це забезпечує сталість та стабільність усього механізму державного регулювання та певною мірою убезпечує сталість та стабільність усього механізму державного регулювання та певною мірою убезпечує його від корупційного лобілування приватних інтересів. Органи державної виконавчої влади, відповідно до принципу розподілу повноважень між гілками влади( законодавча, виконавча, судова) , мають лише виконувати відповідні приписи законодавства. Якщо ж вони починають конструювати нові правові норми, то це створює небезпеку корупційного переродження системи державного регулювання від потреби найбільш впливових груп учасників туристичного ринку на шкоду як іншим учасникам, так і суспільним інтересам в цілому.
Так само на туристичному ринку має бути забезпечений комплементарний розвиток державних інститутів, що здійснюють регуляторні функції по відношенню до окремих сегментів туристичного ринку. Де органами державної виконавчої влади в галузі туризму є: Міністерство культури і туризму України (МКТ) та державна служба туризму і курортів (Держтуризмкурортів). Вона є урядовим органом державного управління який діє в складі Міністерства культури і туризму України і йому підпорядковується. Взаємозаміщення інститутів, в тому числі, туристичних, в принципі, є можливим, але воно не повинно бути альтернативою їх комплементарності, тобто виходити за межі, за якими починається пригничення одних інститутів іншими, і сталість та взаємоузгоджений розвиток інституційної системи починає руйнуватись, негативно впливаючи на можливості економічного зростання.
З цього впливають відповідні практичні висновки. Швидке введення демократії в авторитарних країнах зі слабким правопорядком може спричинити багато негативних економічних і соціальних наслідків. Демократизація, тобто перехід від автократії до демократії, так само як і ринкові реформи, повинна бути поступовою і здійснюватись паралельно(одночасно) зі зміцненням правопорядку. Демократія, тобто участь широких мас у процесі прийняття рішень, розвиток громадянського суспільства- це важливі самоцінні ідеали розвитку, але вони можуть бути легко скомпрометовані, якщо їх реалізація призводить до послаблення інститутів, уповільнення економічного зростання, збільшення соціальної нерівності та злочинності. Демократизація є не тільки метою, але й способом, що допомагає досягти інших цілей розвитку, таких, як тривалість життя, соціальна рівність, низька злоченність. Але все це є досяжним в ході демократизації лише за однієї неодмінної умови- при сталому правопорядку та забезпеченні усіх інших прав і свобод особистості, а не тільки демократичних. На жаль, у країнах зі слабким правопорядком ( а таких серед країн, що розвиваються- абсолютна більшість, до якої входить і Україна) демократизація, як це не приємно, супроводжується посиленням корупції, зниженням ефективності державних інститутів, збільшенням тіньової економіки, погіршенням якості макроекономічної політики( високі бюджетні дефіцити і інфляція) і, як наслідок, зростанням злочинності і соціальної нерівності на тлі скорочення тривалості життя[8].
Розглядаючи можливості та обмеження сучасної системи державного регулювання туристичного ринку в процесі ринкової трансформації економіки, слід врахувати ще одну особливість розвитку сучасних економічних систем — його нелінійність. Врахування нелінійного характеру соціально-економічної динаміки базується на використанні методологічного потенціалу приподних наук, зокрема, на теорії самоорганізованої критичностї [5,15,16]. Наслідком посілення нелінійного характеру економічної динаміки, включаючи динаміку туристичних ринків, є зростання ризиків несподіваних та неочікуваних фінансових криз , які потребують адекватного реагування органів, що здійснюють регуляторну політику на туристичному ринку. Посилення не лінійності веде до послаблення потенціалу ієрархічних управлінських механізмів та вимагає їх ефективного доповнення мережевими механізмами. Конкретним засобом забеспеченні оптимального сполучення вертикальних та горизонтальних комунікаційних взаємодій на туристичних ринках є розвиток самоорганізації, яке, окрім власного потенціалу пом`якшення ризиків глобалізації туристичних ринків та негативного потенціалу рефлексивності поведінки їхніх учасників, стимулює зміни самого механізму державного регулювання.
Висновки. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що в умовах ринкової трансформації існує обернена залежність між рівнем комплементарності та можливостями взаємозаміщення туристичних інститутів , а саме, недостатня комплементарність, яка є результатом інституційної невпорядкованості, створює обєктивні передумови перерозподілу функцій між різними групами інститутів, що дозволяє частково долати інституційні обмеження для ринкової трансформації, але при цьому створює загрозу стабільності та сталості інституційної системи. Крім того, на основі застосування методології самоорганізованої критичності пріоритетними напрямами приведення системи державного регулювання національного туристичного ринку у відповідність до сталого стану постійної невизначеності та ризиків швидких катастрофічних потрясінь глобальної туристичної системи мають бути: скорочення часу на модіфікацію діючих формальних норм у разі винекнення потреби у їх зміни під тиском зовнішних обставин та законодавче закріплення обов`язку державного регулятора роботи це у разі необхідності, а також запровадження відповідальності відповідних посадових осіб за несвоєчасне реагування на виникаючі проблеми для забезпечення сталого розвитку системи, законодавче закріплення необхідності координації регуляторної політики усіма державними регулятовами, включаючи особливості такої координації у кризові періоди, подальша дерегуляція туристичного ринку шляхом передачі частини регуляторних повноважень саморегулівним організаціям одночасно із запровадженням більш гнучкої системи в них професійних учасників туристичного ринку
Список літератури:
1. Автономов В. С., Белянин А. В. Поведенческие институты рыночной экономики: к постановке проблемы // Общественные науки и современность.- 2011.- ? 2.- C. 112-130.
2. Аттали Ж. Мировой экономический кризис. Что дальше?- М.: Питер, 2009.- 176 с.
3. Балацкий Е. В. Когнитивно-институциональный синтез Д. Норта // Общественные науки и современность.- 2011.- ? 5.- C. 154-166.
4. Беккер Г. С. Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды по экономической теории. М.: Изд-во «ГУ ВШЭ», 2003.- 672 с.
5. Белянин А. В., Зинченко В. П. Доверие в экономике и общественной жизни.- М.: Фонд «Либеральная миссия», 2010. — Бенсон Б., Бэйден Дж. Экономические аспекты коррупции в госаппарате. Логика «теневого» государства [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.inliberty.ru/library/study/2882/164 с.
6. Бьюкенен Дж. М. Сочинения. Конституция экономической политики. Расчёт согласия. Границы свободы / Нобелевские лауреаты по экономике. Т. 1 / Фонд экономической инициативы. — М.: Таурус Альфа, 1997.- 556 с.
7. Вайн С. Глобальный финансовый кризис. Механизмы развития и стратегии выживания.- М.: Альпина Бизнес Букс, 2009.- 304 с.
8. Вольчик В. В. Институты, экономическая координация и неявное знание //TERRA ECONOMICUS.- 2011.- Т. 9.- ? 2.- С. 17-22.
9. Вольчик В. В. Комплементарность и иерархия институтов в рамках хозяйственного порядка // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. Выпуск 37-1.- Донецк, 2009.- С. 35-41.
10. Галутова М. М. Роль держави в розвитку фінансових інститутів в умовах ринкової трансформації // Вісник НТУ «ХПІ». Серія «Технічний прогрес та ефективність виробництва».- Вип. ? 26.- Харків: НТУ «ХПІ», 2011.- С. 16-25.
11. Гаршина О. К. Дуализм экономического менталитета украинских домашних хозяйств в трансформационной экономике // Научный вестник ДГМА.- 2009.-? 1 (4Е).- С. 213-219.
12. Геєць В. М Довіра як елемент соціального капіталу в економічному розвитку України // Економічна теорія.- 2010.- ? 3.- С. 7-19.
13. Гринин Л. Е. Эволюция государственности: от раннего государства к зрелому. Государство и исторический процесс.- Изд.2-е, испр.- 2010.- 368 с.
14. Гриценко А. А., Соболєв В. М. Ринкові інститути та інфраструктура // Економічна теорія.- 2008.- ?3.- С.46-65.
15. Гриценко А. А. Внутрішня структура довіри // Економічна теорія.- 2010.- ? 3.- С. 20-26.
16. Іваницька О. М. Державне регулювання фінансових ринків в Україні у посткризовий період // Фінанси України. – 2011. – ? 2. – С. 35–42.
17. Кармишин И. С. Взаимоотношения государства и рынка в современном мире // Общественные науки и современность.- 2011.- ? 1.- C. 89-100.
18. Кирдина С. Г., Малков С. Ю. Два механизма самоорганизации экономики: модельная и эмпирическая верификация (научный доклад).- М.: Институт экономики РАН, 2010. — 69 с.
19. Колодий С. Ю. Институциональное регулирование формирования и использования финансовых ресурсов государства в посттрансформационной экономике; Тавр. нац. ун-т им. В. И. Вернадского. — Симферополь : ДИАЙПИ, 2011. — 327 с.Корнівська В. О. Криза цінностей — криза професіоналізму – криза довіри // Економічна теорія.- 2010.- ? 3.- С. 68-72.
20.

web/20200925030510/http://socsvit.org/node/53

Опубліковано admin Срд, 04/15/2015 — 22:45

Аніщенко А.П.
канд.пед.наук, доцент кафедри туристичного бізнесу Харківської державної академії культури, Голова Правління Харківської обласної громадської організації «Соціальний всесвіт»
Значення соціальної реклами як фактору соціалізації молоді в умовах інформаційного суспільства

ХХІ століття висуває нові завдання в усіх сферах життєдіяльності людини і суспільства; відбувається прискорення процесів глобалізації та інформатизації, що стрімко змінює умови, що впливають на якість, сутність та складові процесу соціалізації особистості. Сьогодення вимагає засвоєння значно ширшого обсягу культури соціуму та соціального досвіду, а, отже, є потреба і вищого рівня сформованості соціальності особистості.
Особливості процесу соціалізації досліджували українські науковці Н.Бурая, Р.Вайнола, Н.Заверіко, І.Звєрєва, А.Капська, л.Міщик, В.Оржеховська, С.Савченко, С.Харченко. Проблеми молодого покоління у сучасних умовах інформаційного суспільства розглядали Ш. Амонашвілі, Н. Гавриш, Н. Лавриченко, Г. Лактіонова, А. Печчеї, П. Плотніков, А. Рижанова. Але недостатньо досліджено виховний вплив соціальної реклами на ефективність соціалізації молодого покоління.
Соціалізація – це процес входження особистості у суспільне життя, що супроводжується засвоєнням та відтворенням соціального досвіду; у процесі соціалізації формуються соціальні якості, цінності, соціальні норми [1].
Мультидисциплінарне поняття соціалізація наповнюється своєрідним змістом, який визначався специфікою тієї чи іншої науки.
Філософські підходи до визначення поняття „соціалізація” являються джерелом категорійного обґрунтування та пізнання самого явища соціалізації, відображають універсальну сутність соціалізації з позицій суспільства. Філософія акцентує увагу на процесі активного взаємозумовленого діалектичного впливу індивіда та суспільства, результатом якого є форма соціальності, відповідна конкретним умовам соціуму, в якому вона здійснюється.
Соціологічний аспект надає можливість не лише поглянути на соціалізацію з боку суспільства, але й уточнити його механізми, складові, рушійні сили. Соціологи визначають соціалізацію як процес розвитку соціальної природи індивіда, що відбувається як у результаті стихійного впливу оточення, так і керованого впливу суспільства. Результат соціалізації – „плюралістична поведінка”, що забезпечує взаєморозуміння, комунікацію людей. Суб`єкт-суб`єктний підхід є найбільш важливим для процесу формування соціальних якостей індивіда, за рахунок яких вони стануть особистостями з активною життєвою позицією.
З точки зору соціальної роботи, соціалізація, розглядається як взаємозумовлюючий процес збагачення соціального досвіду людини та розвитку системи зв’язків у суспільстві, що забезпечують соціальні зміни, де вона виступає як самодостатній, соціальний, індивідуалізований організм, який самореалізуюється. Результатом соціалізації є засвоєння цінностей, норм, зразків поведінки суспільства, в якому особистість розвивається.
Сутність соціалізації з психологічних позицій полягає у безперервності цього процесу, який триває протягом всього життя людини, від активної суспільної взаємодії якої залежить якість соціального розвитку, як особистості так і соціуму.
У педагогіці соціалізаційні теорії використовують як фундаментальне підґрунтя. З педагогічних позицій теорії соціалізації, акцент робиться на керуванні процесом засвоєння суспільної культури, на цілеспрямованому розширенні соціального досвіду індивіда. Соціалізація здійснюється через освіту й виховання та необхідна для підготовки молоді до дорослого життя. Педагоги досліджують переважно керовану складову соціалізації. Найбільше значення поряд з навчанням як складовою керованої соціалізації має виховний вплив, що означає процес переробки зовнішніх впливів на внутрішні ставлення. Результатом соціалізації є вироблення особистістю власного соціального досвіду.
Соціалізація, з соціально-педагогічної точки зору, складається з обґрунтування поняття соціальне виховання, його сутності та ролі у процесі соціалізації, визначенні підходів теоретико-методологічного вивчення соціального виховання як одного з механізмів соціалізації, етапів, факторів, агентів, засобів та взаємодію соціального виховання з іншими складовими цього процесу. Специфікою соціального виховання є саме соціальний розвиток соціальних суб’єктів та соціальний розвиток через педагогізацію соціального середовища, що означає управління виховними впливами соціального середовища. Мета соціальних вихованих впливів полягає у сприянні особисті стати суб’єктом розвитку, ознакою якого є цілеспрямована активність. Соціальне виховання — цілеспрямований процес формування соціальних якостей особистості в умовах соціального середовища, що здійснюється його соціальними виховними інститутами. Соціалізація може відбуватися як в умовах виховання, так і стихійного впливу на особистість. Наявність соціального середовища являється необхідною та обов’язковою умовою соціалізації, що охоплює людину з моменту народження і впливає на неї протягом всього життя.
Кожний історичний період, кожне суспільство має власні підходи до визначення процесу соціалізації. Прискорення процесів глобалізації, технократизації та інформатизації суспільства стрімко змінюють умови, які впливають на якість, сутність та складові соціалізації. Характерними ознаками сучасного інформаційного суспільства, що впливають на процес соціалізації є: відсутність стабільності, тому, засвоєний соціальний досвід швидко застаріває; швидка зміна технологій, за якими не встигають зміни суспільства; змінюються цінності, норми, ідеали. Нова інформаційна фаза розвитку людства впливає і на розуміння процесу соціалізації.
В науковій літературі представлено широкий спектр визначення поняття «фактори соціалізації», що означають обставин, що впливають на процес соціалізації особистості. В словниках «фактор» має визначення необхідної умови чи обставини того чи іншого процесу. Фактори — це все те, що, напряму чи опосередковано вливає на людину [2;6;7].
Процес соціалізації є багатофакторним процесом, що зумовлюється соціальною ситуацією [6]. Фактори соціалізації – це те, що не залежить від бажання людей та мають здатність породжувати виховні ефекти. «Такими факторами являють внутрішні та зовнішні чинники, які здійснюють прямий або опосередкований вплив на формування» якостей [3].
Фактори впливають на процес соціалізації особистості як опосередковано так і безпосередньо, на соціальну ситуацію розвитку особистості, існують внутрішні та зовнішні, мають класифікацію по масштабам впливу на процес соціалізації, серед яких соціальна реклама, на наш погляд, належить до факторів мезорівня. Як фактор соціалізації соціальна реклама є формою соціокультурного послання суспільства, що спрямовано на досягнення суспільно корисних цілей та популяризацію загальнолюдських цінностей, зміну поведінки на просоціальну, формування соціальних якостей, що є основою соціальності особистості. Таким чином, виховна функція соціальної реклами переважає над інформаційною (це відмінність від комерційної реклами), тому для забезпечення педагогічного впливу в число розробників соціальної реклами повинні бути включені експерти з соціального виховання.
На Заході існують поняття «некомерційної» та «суспільної реклами». Некомерційна реклама передбачає оплачені громадськими інститутами або в їхніх інтересах рекламні заходи щодо підтримки соціально спрямованих проектів; заклики голосувати на чиюсь користь або надати громадську підтримку; привернути увагу до проблем суспільства тощо.
Суспільна ж реклама спрямовується на пропаганду позитивних для суспільства явищ та розміщується на безоплатній основі.
В Україні, відповідно до Закону «Про рекламу», соціальною рекламою є «інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку» [4].
Аналізуючи законодавство стосовно рекламної діяльності, до переваг соціальної реклами можна віднести: формування позиції громадськості, передача цінностей, залучення громадян до соціальної активності та демократизація суспільства. Очевидні мінуси соціальної реклами базуються на фінансовій невизначеності в законодавстві та складності її розміщення, а також у практичній складності оцінити її результат.
Можна підсумувати, що основною метою соціальної реклами є змінити ставлення суспільства до певної проблеми, а в довготривалій перспективі – сприяти формуванню нових соціальних цінностей, соціальних якостей, про соціальної поведінки. Важливою є освітня функція соціальної реклами. Соціальна реклама є дуже складним і тонким інструментом впливу на суспільство взагалі та на процеси соціалізації молоді зокрема. Особливо актуальними у зв’язку з цим постають питання етики і відповідальності її замовників та виконавців. Найгострішим моментом в цьому плані є необхідність чіткого розмежування соціальної реклами від політичної та комерційної. Основним засобом, на наш погляд, є обов’язкове максимальне насичення соціальної реклами виховним компонентом.

Список використаних джерел
1. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях : навч. посіб. / О. В. Безпалько. — К. : Центр навч. літ., 2003. — 134 с.
2. Бойко А. Н. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації / А. Н. Бойко. — К. : ІЗМІ, 1996. — 232 с.
3. Воспитание и педагогическая поддержка детей в образовании : материалы всерос. конф. / под ред. О. С. Газмана. — М., 1996.
4. Закон України „Про рекламу” : Відомості Верховної Ради України, № 39 — К., 1996.
5. Історія, теорія і практика соціальної роботи в Україні / упоряд.: С. Я. Харченко [та ін.]. — Луганськ : Альма-матер, 2005. — 408 с.
6. Малько А. О. Філософські основи соціального виховання в творчості І. Канта / А. О. Малько // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. — Х., 2002. — № 9. — С. 29–37.
7. Мудрик А. В. Роль социального окружения в формировании личности подростка / А. В. Мудрик. — М. : Знание, 1979. — 40 с. — (В помощь лектору).

node/54

Опубліковано admin Птн, 02/08/2013 — 17:07

Проект «Рука допомоги — догляд на завершальному етапі життя за невиліковно хворими і літніми людьми, що залишилися без опіки в Молдові та на Україні»

Загальну координацію проекту здійснює організація «Карітас Австрія», а реалізацію — Харківським Благодійним фондом «Соціальна служба допомоги» , та партнером фонду — Харківською обласною організацією «Соціальній всесвіт».

В рамках даного проекту буде організована система виїзних служб з надання паліативної допомоги та надано високоякісний догляд на дому в три основні регіонах України і Молдавії. У період реалізації проекту 1500 осіб отримають доступ до якісної догляду вдома на завершальному етапі життя. Вони будуть знаходитися під наглядом більше 200 фахівців та 300 волонтерів, які зможуть пройти спеціальне навчання.

Цільова група проекту — 40-50 чоловік в місяць онкохворих літніх людей, які будуть обслуговуватися багатопрофільної командою, яка буде складатися з лікарів, медичних сестер, соціальних працівників, пасторів, священиків, волонтерів, з метою пом’якшення болю в медичному, соціальному, психологічному та духовному відношенні.

Послуги, що надаються виїзний бригадою Проекту:

• Медичні;
• Зміна постільної білизни з обробкою пролежнів;
• Промивання катетера, зміна сечо-та калоприймачі;
• Санація порожнини рота;
• Обтирання шкіри;
• Експрес-визначення цукру крові;
• Вимірювання АТ, ЧСС, температури тіла;
• Можливо годування через зонд;
• Постановка клізми;
• Визначення больового синдрому;
• Постановка крапельниць та уколів, часткова роздача ліків;
• Допомога у всіх сферах повсякденного життя;
• Прогулянки з хворим і супровід хворого в різні місця;
• За бажанням хворого доставка продуктів харчування, медикаментів (за рецептом лікаря), господарських товарів на будинок;
• Купання хворого, стрижка хворого, догляд за нігтями і т.д.
• Прання білизни, прибирання та дезінфекція в квартирі за бажанням хворого;
• Створення для невиліковно хворих зв’язок із зовнішнім світом, налагодження та підтримка контакту з родичами за кордоном, стежити за тим, щоб при необхідності була надана правова допомога;
• Залучення до роботи волонтерів:

Волонтери будуть вислуховувати і розмовляти з пацієнтами, читати їм, по можливості супроводжувати їх під час прогулянок і виконувати їх доручення. При необхідності волонтери залишаються з пацієнтами на ніч. Буде створена сильна волонтерська база в рамках функціонуючого громадянського суспільства.

Допомога священнослужителів:

Священики різних конфесій будуть допомагати пацієнтам справитися з поставленим діагнозом і хворобою, підтримувати скорботних родичів і дітей, розмовляти з ними про хвороби і смерті їхніх близьких, намагатися пом’якшити душевний біль, так і усіма трьома партнерськими організаціями на міжнародному рівні.

Проживаючи за кордоном родичі літніх людей зможуть отримати доступ до інформації про те, як вони можуть організувати паліативний догляд на дому для членів своєї родини www.mobile-hospice.org

В рамках проекту буде проведено дослідження ситуації залишилися без опіки літніх людей та про їхні потреби для поліпшення якості життя на завершальному етапі життя. Після закінчення проекту будуть надані навчальні матеріали, на основі яких можна буде продовжувати діяльність і в інших місцях. Учасники навчання по даному проекту зможуть передавати набуті знання іншим організаціям і партнерам.

web/20200925034048/http://socsvit.org/ruka-dopomog

Проект хоспісної допомоги на базі багатопрофільної міської лікарні № 17 «Ера милосердя». (Відео)

content/dlya-dobrih-sprav-ne-potribno-bagato-chasu

Опубліковано admin Чтв, 03/14/2013 — 19:01

26, 27, 28 березня 2013 року в м.Харків, м.Чугуїв, м.Дергачі (час та адреса проведення за тел.759-60-24) пройде круглий стіл з обговорення результатів соціологічного дослідження «Оцінка громадянської участі та організацій громадянського суспільства в Україні», яке було проведене Українським Фондом Демократії «Спочатку Люди».

До участі запрошуються всі бажаючі. Із метою вивчення мотивації та основних перешкод участі українців у суспільно-політичному житті країни Фонд «Спочатку Люди» в вересні 2012р. – лютому 2013р. провів дослідження «Оцінка громадської участі та організацій громадянського суспільства в Україні». Результати дослідження показали:

Громадянське суспільство в Україні знаходиться у дезорганізованому стані, при тому що половина громадян готова та здатна залучатися до суспільно-корисної діяльності. На відміну від держав з досить розвиненим громадянським суспільством, де основу громадської активності становлять формальні і неформальні об’єднання громадян, в Україні основою суспільства є громадянин, індивід.

Більшість опитаних не вважають матеріальний аспект вирішальним, коли йдеться про громадянську активність. Навпаки саме «щире бажання змінити ситуацію на краще» та «щире бажання допомогти» були визначені як фундамент для залучення до суспільно корисних справ. Ці висновки мають похитнути усталений міф, що горезвісне «моя хата скраю» є головним життєвим кредо та основною філософською установкою сучасних українців.

Основними перешкодами для залучення українців поміж іншим є недостатня підтримка з боку держави та існуючі несприятливі умови для розвитку громадського сектору. До того ж, відомі непоодинокі факти, коли формальні представники громадянського суспільства в Україні себе дискредитували, зокрема, своєю непрофесійністю і участю у «брудних» оборудках. Тож необхідність докорінних змін давно назріла та «відчувається в повітрі».

Під час круглих столів, які пройдуть в 17 містах 5 регіонів України з 18 березня по 4 квітня 2013 року, представниками Фонду «Спочатку Люди» будуть представлені результати дослідження та запропонована дискусія щодо подальшої розбудови громадянського суспільства. Отримані рекомендації, зведені з пропозицій громадян і висновків дослідників, можуть стати підґрунтям для реформування та еволюції громадянського суспільства в Україні. Учасники круглих столів зможуть долучитися до процесу їх формулювання і, таким чином, зробити особистий внесок у започаткування важливих громадських процесів в державі.

Участь у проведенні круглого столу є безкоштовною. Зареєструватись на захід можливо заздалегідь, або на самому заході. Попередня реєстрація проводиться на сайті Фонду «Спочатку Люди» www.peoplefirst.org.ua, за електронною адресою office@peoplefirst.org.ua. Жителі м.Харковаі, м.Чугуєва та Дергачів можуть подати заявку на нашому сайті через розділ контакти, або за елетронною почтою alla@socsvit.org .

Будемо раді разом започаткувати цей важливий діалог в суспільстві та побачити всіх небайдужих громадян України його учасниками. Приєднуйтесь! Український Фонд Демократії «Спочатку Люди» – громадська організація, метою якої є розбудова демократії в Україні через діалог, активне спілкування та моніторинг процесів, спрямованих на розвиток демократії в інтересах народу.

content/chi-diysno-nasha-hata-z-krayu

Добро пожаловать в WordPress. Это ваша первая запись. Отредактируйте или удалите ее, затем начинайте создавать!